В тридцять восьмому році

В тридцять восьмому році,
В двадцять сьомім березні,
Стала сумна новина.
Спалахнула вогнем,       |
І вогнем, і мечем        |
Закарпатська Україна.    | (2)

Там чеські кущі йдуть,
А мадяри збоку прут,
Викликають ультиматум,
Щоб ся нарід піддав      |
І всю зброю віддав,      |
Бо інакше їм не жити.    | (2)

Викликають на фронт
І дітей, і жінок,
І дітей малолітніх.
Скільки трупів там лягло |
І кров свою пролило,     |
Там ся ляла кров рікою.  | (2)

А наш батько Волошин
Закликає всіх старшин
На нараду сумную,
І так радять вони всі,   |
Щоб січовії стрільці     |
Встали разом всі до бою. | (2)

А ти, батьку, не журись,
На Вкраїну подивись,
На ї долю сумную,
З тої крові виросте      |
Покоління молоде,        |
Загартоване до бою.      | (2)

А ще прийде такий час,
Що вкраїнці стануть враз,
Встануть разом всі до бою,
І віддячать ворогам,     |
Маскалям і ляхам,        |
Ще й проклятим мадярам.  | (2)

Поділитись сторінкою: