Не іграшка

Я твої двері зараз тихо відчиню,
Піду у ніч - і ці мости навік спалю.
Твій дім – це клітка золота
І рветься з неї в світ моя душа...
І, наче дивний сон, любов пройшла,
Минув серпанок із цілунків осяйних,
Минув вогонь жагучий і такий хмільний -
І стали стіни ці тісні,
І не співаються дзвінкі пісні,
І ми чужі вже, я і ти...

Приспів:
Бо ти забув, що я – не іграшка, не річ,
Не мерехтлива тінь у сяйві свіч,
Що я - не просто тихий звук струни,
А пісня - я!
Мене на сім замків ти не замкнеш
І хоч колись любов не знала меж,
Але тепер я вільна! Я вже не твоя!

Піду до друзів я в широкий білий світ,
Мене покличе світла мрія у політ,
Я дім збудую, десь на трьох вітрах,
І ти не знайдеш вже до нього шлях,
І буду вільна я, неначе птах!..
Колись здавалось – щастя з нами назавжди,
Ми вдвох, ми разом - і не станеться біди,
Тебе любила я і ще люблю,
Та, як звичайний келих з кришталю,
Я це кохання розіб'ю!

Приспів.

Поділитись сторінкою: