Вогонь пала

На вогнищі печу свої думки...
Збігає час через тріскучу тишу.
Цю одинокість скоро вже залишу,
Та поки – не почутий тут ніким.
О, мрії-думи, долетіть до зір.
Вам так потрібно глибочіні неба!
А серце рветься трепетно до тебе...
Лікую душу, очищаю зір...

Приспів:
Вогонь пала, о, як вогонь пала!
І душу гріє, і на серці ясно.
Любов – палка, яка ж любов палка!
Це почуття довіку не погасне!
Шепочуть в ніч, о, як шепочуть в ніч,
Тріпочуть-квітнуть пелюстки вогненні!
Пресвітла ніч... Яка пресвітла ніч!
Любові ми довіку полонені.

Із небом вічним мрію віч-на-віч.
Вогонь плекаю, спогади гортаю.
Пекучих споминів багато маю...
Вогонь палає, догорає ніч.
Потроху, а таки лікує час.
Помалу, але все-таки світає.
Вогонь палає... Доля не питає...
Та як же в ній не вистачає нас!

Приспів.

Поділитись сторінкою: