Схилімось в скорботний доземний поклін

У кожному домі лежить хліб святий,
Він - символ життя є у всьому.
Є скарбом безцінним мільйонів людей,
Надія народу живому.

Хоч був урожай в ті роки не малий,
Та голодом люд мордували.
В дітей забирали життя – хліб святий,
Опухлі батьки помирали...

Небачений голод в країну прийшов,
У самому центрі Європи.
Мільйони життів у могилу забрав,
Народом невіданий доти.

Не капали сльози з дитячих очей,
Тіла бездиханно лежали,
Не п'ять і не десять, не сотні людей,
Щодня тисячами вмирали...

Багато сторінок невписаних мрій,
На душах катів нездоланних.
Як стогне земля від заморених тіл,
Від зойків напів-бездиханних.

Схилімось в скорботний доземний поклін,
Навіки урок цей візьмемо.
Нехай запізнілий покличе нас дзвін –
Та пам'ять в житті збережемо!..

Поділитись сторінкою: