Україна, як рідная мати

Гордо, широко і кольорово
Розпростерлась моя сторона.
Знають в світі красиве це слово –
Україною зветься вона!

Там, де простір безкрайнього поля,
Від сівби і до самих до жнив,
З колоском колихається доля
Козака, що раніше тут жив.

Я ходив по зелених Карпатах,
Бачив степ, де усе золоте.
У вінках, на Черкащині взятих,
Різнотрав'я казкове цвіте.

Україна, як рідная мати
Огортає теплом нас своїм,
А Шевченко - він буде стояти –
Збережемо прекрасний цей дім!

Поділитись сторінкою: