Ніколи

Дивлюсь я на твою світлину,
Ту, що ти прислав мені.
І знов, і знов думками лину
В неповторні наші дні, -
Хоч все минуло, здається,
Я збагнула, здається,
І забула усе.

Приспів:
Ніколи
Не почую тебе й не озвусь,
Ніколи
Не торкну твоїх рук, твоїх вуст...
І знаєш,
Біль розлуки зі мною навік,
Не забути обіймів твоїх
Святість і гріх
Ніколи!
Ніколи -
Як жорстоко це слово звучить!
Ніколи -
Та це правда, а правда гірчить...
Ти щезнув,
Розчинився, як привид, як дим,
І не зможу змиритись я з цим
В серці своїм
Ніколи.

Невже цей слід з душі не стерти,
Слід задавнених горінь?!
Ти був усім - а хто тепер ти?
Тільки спогад, тільки тінь...
Що ж, прощавай, моє кохання,
Моє розчарування,
Палкого серця сон.

Приспів.

Поділитись сторінкою: