Вже давно не важливо

Я побачив в тобі стільки власних фобій,
Ця взаємна злоба стала спільним хобі.
Я себе рятую, і тебе лікую,
Знову день минає, як невдала спроба.
Нащо ці скандали, як вони дістали.
Я вже зарікався – не казати й слова.
Але ти приходиш, знову щось знаходиш
І стару платівку запускаєш знову.
Все це так дратує, ми себе не чуєм.
Вже й не зрозуміти – де брехня, де правда.
Нам би десь упасти, всі крапки розкласти,
Але ти не хочеш – я тебе не парю.

Приспів:
Вже давно не важливо,
Хто з нас першим почав,
А хто останнім.
Ми марнуємо сили,
Щось довести –
Єдине тупе бажання.
Кожен знає напевно,
Що причину шукати в собі треба –
Сперечатись даремно,
Але завтра ми знову все почнемо...

Якось розітнуло, ми – мішень і дуло.
Ми як на дуелі – стоїмо навпроти.
Нам би схаменутись, знаємо – це дурість,
Що тримає міцно, як важкий наркотик.
Я нервово курю, якось це розрулю.
Я тобі говорю – це реально харить.
Б'ємо тих, хто поруч, кожен сам по собі.
Вигрібай, як хочеш – я тебе не парю.
Все, що мали,
Все програли...

Приспів.

Поділитись сторінкою: