Повій, вітре, з верховини

Повій, вітре, з верховини, 
Та й на ненину хатину, 
Бо, може, мя завтра замордують 
За мої гріхи. 
А в темниці сирі стіни, 
Вже ми тешуть домовину 
Гайвороння чорне-чорне кряче 
На свіжавий хрест. 
А у горах хлопці чорні 
Вип'ють за моє здоров'я, 
Вже стають жовніри в ряд стрілецький, 
Гей, гей. 
Ти, моя єдина любко, 
Не тужи, моя голубко. 
Тяжко куля вдарить мя під серце 
За твою любов. 
Як поведуть мя на муку, 
В душу вдариться розлука, 
Заграй мені чардаш, старий майстре, 
Бо вмира гуцул. 

Поділитись сторінкою: