Чужина

Ой, сяду, гірко так заплачу:
Як тяжко жить на чужині!
Дітей своїх давно не бачу, -
Щоночі сняться лиш мені.
Та як же, рідні, ви без мене? –
Душею я до вас лечу...
За гріх який я, рідна нене,
З дітьми розлукою плачу?

Приспів:
Чужина, чужина, чужина
Мої болі до сліз загострила.
Туга в серці моїм не мина:
Лише рідна земля мені мила.
Я не хочу багатства отак:
Гіркі єври горнуть до грудей...
Сяду нині таки у літак, -
Назавжди полечу до дітей!

Тут чужина – весни немає,
У серці – пустота німа,
Калина тут не розквітає...
У раю тім – душі нема...
А там, за обрієм, є Ненька,
Є щирі погляди людей.
Там мудрість є батьків стареньких
І милі усмішки дітей.

Приспів.

Поділитись сторінкою: