Одинока верба

Знову вітер налетів з дальніх гір,
Знову вітер приніс лиш нудьгу,
Синій вечір опустивсь,ледь стомивсь,
Оповив одиноку вербу.
Вона росла і не знала добра,
Вона цвіла, лиш тихий вітер ізлегка,
Віяв крізь плакуче листя,
Не знаходив собі місця.

Приспів:
Не ламайте, хлопці, руками гілля,
Не ламай верби – вона росте,
Не ламайте, хлопці, душею волі,
Не губи життя – воно одне,
Життя одне... Життя одне...

Знову тиша розійшлась навкруги,
Тільки ніч лиш чарує весну,
Зупинись ти – глянь на тихе життя,
Пожалій одиноку вербу.
Вона росла і не знала добра,
Вона цвіла, лиш тихий вітер ізлегка,
Віяв крізь плакуче листя,
Не знаходив собі місця.

Приспів.

Поділитись сторінкою: