Клен і тополя

Посадив хтось в чистім полі
Молоду струнку тополю.
Недалечко кучерявий клен зростав.
До вітрів звик і до волі,
Та свою побачив долю
У тополі - і її він покохав.

Приспів:
А тополя, як дівчина,
Розцвіла під небом синім
І кленового торкнулася листка.
Був цей дотик ніжним-ніжним...
Пух тополі білосніжний
Затремтів цілунком в клена на гілках.

Кожен день, коли на трави
Ллється сонце золотаве,
Клен тополю будить: "Ранок зустрічай!"
Та коли ночами водять
Зорі вічні хороводи,
Він наспівує їй тихо: "Баю-бай."

Приспів.

Тополя із кленом в розмаї зеленім, |
Про мрії і сни шепочуть вони.      |
Тополя із кленом, немов наречені,  |
Що щастя знайшли посеред весни.    | (2)

Поділитись сторінкою: