Переосінь

І у житті буває так:
Ніхто нічого вже не просить.
День завершу, повішу знак
"Зачинено на переосінь".

Переживу, перелюблю,
Перечекаю, перебуду.
В собі цю осінь пересплю,
А взавтра знову завтра буде.

Мов у барлозі, у думках
Перезимую хуртовини.
Перекладаю у руках
Холодне літо – теплі зими.

А далі навстіж розчиню
Любов'ю вирізьблені двері.
Ось тільки осінь пересплю
На лаві спокою у сквері...

Поділитись сторінкою: