У лузі біля річки

У лузі біля річки, "зелені чоловічки",
На них роса упала, і зозуля накувала.
Зозуля закувала, нам, хлопці, нагадала,
Ой, не гоже спати, треба "братів" стрічати.

Та й добре пригостити, за стіл їх посадити,
Та прямо в них спитати. Як живуть батько й мати?
А ще як жінка й діти, чи можуть вони радіти,
Так, як було в Союзі, коли всі були друзі?

Тепер в них кулемети, танки й гранатомети,
А ми усі без зброї, і не такі "герої".
І варто їх спитати, навіщо проливати,
Червону кров у брата, що в нього своя хата?

За те що своя доля, й навіщо нам неволя,
Всі хочуть краще жити, що з цим "брати" робити?
Ставати нам до бою, за правду і за волю,
Іти нам брат на брата, через придурка тата.

Не гоже то є, браття, нам ворогувати,
Бо накладе прокляття на нас батько і мати.
І не простить Всевишній, бо ми такі всі грішні,
То ж мушу Вам казати, ідіть додому спати.
До рідної "сторонки", і до дітей й "жонки",
І до своєї хати, Вас будуть шанувати.

Поділитись сторінкою: