Захалявниця

На що, Тарасе, душу проміняв!?
На вірші, ховані в тісній халяві?
Якщо вже пишеш – то лиш кримінал,
Слова дозволені – всі шепеляві.

Слова дозволені масні й брудні,
Чорнилом перемацані казенним.
Збав, Боже, офіційної бридні:
Казати сто разів перекаженне!

Збав, Боже, щоб густий словесний потовп,
Мов степовий табун, душею перейшов.
Я не пишу, червоним сходжу потом,
Аральським промокаюся піском.

За мною слід – кульгавенька цівина,
Тоненьким перехоплена пірцем.
Поезія – не вислів, а провина,
А виразка, загойна папірцем.

Поділитись сторінкою: