Вальс

В легкім вальсі вперед пливуть роки,
А на кронах дерев тремтять зірки,
Тихий равлик бере й з туман-ріки
Миті в підсачок ловить...
І билинки прості ростуть тому,
Що сильніше в житті за Смерть саму
Кличе вгору настійливо від смут
Те проникливе Слово...

Цей фатальний порив, немов болід, —
І ширяють вітри, зовуть на зліт
Та стинають згори росинки сліз,
Дмуть пронизливо в очі...
Я відклав булаву туза й ферзя
І за Словом пливу вперед, назад,
Як закінчу главу, не знаю сам,
Та і знати не хочу...

Зліва й справа птахи та суть сама,
Зверху й знизу дахи, де слів нема,
А позаду гріхи легкий туман
В прах скидає востаннє...
Мчать спіралі життів і топлять лід,
Та усміхнена тінь проводить слід
На померхлім листі застиглих слів,
Де останнє — Кохання...

Поділитись сторінкою: