Голод

Згадувать не дуже люблять нині
Про післявоєнні ті роки, 
Як почався голод на Вкраїні,
Як ішли в Росію земляки...

В пам'яті сади стоять зів'ялі,
Сонцем перепалена земля,
Трупи на Московському вокзалі,
Прапори Московського Кремля...

Я не знаю, хто те зло посіяв,
Правду довгі зими замели,
Тільки відвернулася Росія
Від своєї меншої сестри,

Не порушила свого спокою,
Та зате тепер, як і завжди,
Рве своєю братньою рукою
З саду українського плоди.

Нам не зупинити часу плину,
Не судить батьків своїх синам,
Та чуття єдиної родини
Замінило справедливість нам...

Я ж не визнаю тої моралі,
Ти така чужа своя ж земля:
Трупи на Московському вокзалі,
Прапори Московського Кремля.

Поділитись сторінкою: