| |
Ми їхали тихо,
Ми мчали в боях
І "Яблучко"-пісню
Держали в зубах.
Ах, пісня та й досі
Дзвенить, як привіт,
До буйного степу
Прославсь малахіт.
Ту пісню-вітання
Далекій землі
Возив мій товариш
З собою в сідлі,
Сказав він і слухав
Із подивом я:
"Гренадо, Гренадо,
Гренадо моя!"
Цю пісню напам'ять
Завчив він собі...
Від Лохвиці взнать:
Іспанській журбі?
Від Харкова хочу,
Від Лохвиці взнать:
Давно по-іспанськи
Ви стали співать?
Скажи, Україно:
Це ж тут, серед жит
Тараса Шевченка
Папаха лежить?
То звідки ж, мій друже,
Пісня твоя:
"Гренадо, Гренадо,
Гренадо моя!"
Він очі підводить
Мрійливі свої:
- Братухо! Я в книзі
Надибав її.
Ім'я це прекрасне,
Висока це честь,
Гренадська-бо волость
В Іспанії єсть.
Я хату покинув,
Пішов воювать,
Щоб землю в Гренаді
Селянам віддать.
Прощайте, знайомі,
І рідні, й сім'я!
"Гренадо, Гренадо,
Гренадо моя!"
Ми прагнули в бурях
Завчити навік
Граматику бою,
Гарматний словник.
І сонце вставало
І падало в млу,
І коні томились
В дорожнім пилу.
Та "Яблучка"-пісні
Ми грали мотив
Смичками страждання
На струнах часів.
Де ж бо, мій друже,
Пісня твоя:
"Гренадо, Гренадо,
Гренадо моя!"
Скривавлене тіло
На землю сповзло -
Товариш уперше
Покинув сідло.
Від місяця смуга
Упала ясна,
І губи змертвілі
Шепнули "Грена..."
До дальшого краю
В надзоряний ліс
Полинув товариш
І пісню поніс.
Відтоді не чули
Ні друг мій, ні я -
"Гренадо, Гренадо,
Гренадо моя!"
Загін не помітив
Утрати бійця
І "Яблучко"-пісню
Довів до кінця.
Лиш тихо на небі,
Де змовкла гроза,
Скотилась на захід
Прозора сльоза.
Пісня новітня
По світу шумить,
За давніми годі,
Громадо, тужить!
Громадо, громадо,
Єдина сім'я!
"Гренадо, Гренадо,
Гренадо моя!" Поділитись сторінкою: 
| |
