Бузковий романс

Якщо з душі спливають юні роки,
Або ж коли влучає в серце грім,
Печерські схили повертають спокій,
Бузковим цвітом-ніжним і п'янким.

Приспів:
Сад ботанічний кожну весну кличе,
І запахом дурманить до бестями.
Понад Дніпром  десь чайка закигиче
І відчиняє нам небесні брами.

Тут кожна стежка має свої чари.
Бузок в світанні вії розкрива.
Душі дає медового нектару.
Й мов від кохання хміліє голова.

Приспів.

В красі весняній Видубичі бродять.
Криниця спраглі душі причащає.
Щасливі миті враз до нас приходять,
Як цвіт бузку із серцем розмовляє.

Приспів.

Поділитись сторінкою: