Балада про бандуру

Небо на землю
Дивиться от воозір.
Ночі спливають,
У темряви  силу - не вір.
Правда за нами,
Світло здолає пітьму,
Тільки дороги не видно. Чому?

Знову і знову, і знову, і знову
Немов божевільна бандура співа -
Римовану повість про честь і про совість
Та долю не зможуть здолати слова.

Де ви, герої,
Давніх козацьких балад?
Осінь журбою варила покинутий сад.
Вітер сумує,
Плаче росою зоря.
Шаблю тримає рука лихваря.

Знову, і знову, і знову, і знову,
Немов божевільна бандура співа -
Римовану повість про честь і про совість
Та кривду не здатні здолати слова.

Поділитись сторінкою: