Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу

Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу:
Вона в саду сидить, на стежечку глядить
І думку думає: чи я прийду?

Прийшов я до дівчини, "добривечір" сказав,
За руку взяв її, потім обняв її,
А як обняв її − поцілував.

Дівчина карі очі примружила свої –
Вона стидається і не признається,
Що любить так мене, як я її.

Спочатку каже: "Ваня!", а потім каже: "Ви...",
А потім каже: "Милий, прийди, прийди, прийди!"
Тепер я знаю все − що любить вна мене,
Що любить так мене, як я її!

І був би я дівчину ще й досі цілував,
Та як ми мріяли, кури запіяли
і на прощаннячко я їй сказав:

Як вечір звечоріє, як знов тебе прошу:
Ти у саду сиди, на стежечку гляди,
І дожидай мене, а я прийду!

Поділитись сторінкою: