Пішла полем ридаючи

Пішла полем ридаючи,
В тумані ховалась,
Та крізь сльози тихесенько |
Про вдову співала.         | (2)

Як удова в Дунаєві
Синів поховала.
Ой у полі могила,
Там удова ходила,
Там ходила-гуляла,
Трути-зілля шукала.

Трути-зілля не знайшла,
Та синів двох привела,
В китаєчку повила
І на Дунай однесла:
Тихий, тихий Дунай,
Моїх діток забавляй.
Ти, жовтенький пісок,
Нагодуй моїх діток,
І скупай, і сповий,
І собою укрий!

Речитатив:
Не лай мене, молитимусь,
Із самого неба
Долю виплачу сльозами
І пошлю до тебе...

Поділитись сторінкою: