За гаєм, за моргаєм

За гаєм, за моргаєм,
За річкою потоком
Стоїть стара розмаїна
Хатина одинока.

Колись ота хатинонька
Веселою була,
Співали там сини мої,
Як соловейки в гаю.

Старший син в тюрму попав
Ще в сорок першім році.
Тяжкі він муки там терпів,
Ще й били там щоночі.

Молодший син, як старший син.
На старшого удався -
Він крикнув: "Слава Україні"
Й гранатов підірвався.

Отак пішли оба сини
В оту могилу спати,
Остався батько і мати стара
Без помочі у хаті.

Іде батько старий
Та й в вітра ся питає,
А де ж кости моїх синів,
Де я їх позбираю...

Поділитись сторінкою: