Втрати тисячоліть

Як важко серцю пережить
Нелегку втрату лихоліть,
В яких і долі ніби не було,
Та сум на дні душі лежить,
Немов той камінь осоружний,
Що на межі тисячоліть.

Приспів:
Нехай же сонце
Завжди буде поміж нами,
Нехай же серце в радості зове,
Нехай росте усе в святій любові,
І не поверне час життя на зле.

Отож єднаймось, друзі, нині,
Нам Україну треба берегти,
В любові й щирості єдиній,
В повазі разом треба нам рости.

Приспів.

Нестрашні нам вітри могутні,
Та зливи літні  дощові,
Живемо ми з надією в майбутнє,
Бо в серці завжди молоді.

Приспів.

Поділитись сторінкою: