Україно!

На своїй землі творю, плід збираю,
Тернистий шлях, та в кожного він свій,
Молюсь, молюсь до Бога, каюсь,
Нехай мені земні гріхи простить.
Коли черствіє серце - тліє розум,
Зневірюєшся і в останню мить
Поглянеш в оченята сина свого
Беззахисні, мрійливі, як мої.

Приспів:
Україно! Я з тобою віч на віч,
Йду до тебе з юних літ,
Вклонитися до ніг!
Україно! Люба, мила, пресвята,
Ти у мене лиш одна
І ріднішої нема!

На чужині зів'янеш, змарнієш.
Неначе та травинка без води,
А ностальгія душу так отруїть,
Не милі срібла, блага всі людські.
Уві сні плекаєш рідну мову,
Близькі слова до болю у листі,
І звісточка, ця ниточка, до дому,
Тривожить серце, вмите кров'ю і слізьми.
Кричиш в думках, спасіння не знайти,
Шукаєш світла в темряві.
Змінити щось не в силі ти, |
Сивіють скроні на чужині.  | (2)

Приспів.

Поділитись сторінкою: