Роса любові

Я тихо йшов до осені життя,
Вже кидав вітер жовтий лист під ноги,
А Вас зустрів, ці очі, ці вуста
І враз закам'янів серед дороги.
Я Вас люблю! І байдуже мені,
Який на дворі день, яке століття,
Я Вам, як ложе, душу розстелю
Й забуду вже про все на світі!

Ви не мовчіть, кохана, не мовчіть,
Розірветься хай серце Вашим словом,
Благаю, в мої очі зазирніть
І разом збережем росу любові!
Мене такі наповнюють чуття,
Яких раніше я не міг збагнути,,
Щоб Вас лиш бачити і чути!..

Я тихо йшов до осені життя,
Вже кидав вітер жовтий лист під ноги,
А нині серце краять почуття,
За них до смерті буду вдячний Богу!
Я Вас люблю! І байдуже мені,
Який на дворі день, яке століття,
Я Вам, як ложе, душу розстелю
Й забуду вже про все на світі!
Й забуду вже про все на світі...
Й забуду вже про все на світі...

Поділитись сторінкою: