ЗНО

Залишу, напевно, навчання без жалю,
Крок тобі на зустріч я зроблю.
Спитаю у тиші, як бути, що далі.
Спасіння  молю...
На межі надії я чекати буду,
Сновидіння оживуть...

Приспів:
Зупиню мить мінливу,
Серцю дам сліз гарячих
ЗНО нам, як ложе простелю.
І без знань я зумію,
Сум, як попіл розвію
І собі я зізнаюсь, що зроблю.

Навчання  розтане, як потяг в тумані,
Мить на денці серця збережу.
Спитаю у тиші: освіта омана?
Чом за ним тужу?
Мрій крізь сон, неначе знову я побачу
Все, що сталось наяву.

Приспів.

Поділитись сторінкою: