| |
Шалійте, шалійте, скажені кати,
Годуйте шпіонів, будуйте тюрми,
До бою сто тисяч робітників встане,
Порвем, порвем, порвем ці кайдани.
За волю народу, за його права
Не страшні кайдани, солодка тюрма,
Бо вільного духу не скути в кайдани,
На смерть, на смерть вам, тирани!
Робітники руху, робітникам всім
Ми руку подаймо, до бою їх звім.
Бо всіх нас з'єднала однакова доля:
І труд, і кнут, і піт, і неволя.
Від краю до краю не громи гудуть, –
Робітників полки злучені ідуть,
І поклик рокоче: вставайте, народи!
Прийшла пора, прийшов день свободи.
Підвалини світу валяться старі,
Поблідли нероби, дрижать упирі.
Свободи зоря уже сходить яскрава, –
Для всіх, для всіх, для всіх рівні права.
Хай поклик наш грізно як грім загримить,
Дніпро, Дунай, Віслу нехай облетить!
Як сонечко ж волі з-за хмари погляне, –
На смерть! На смерть!
На смерть вам, тирани! Поділитись сторінкою: 
| |
|
Ключові слова: Шалійте, шалійте, скажені кати, Олександр Колесса, Анатоль Вахнянин, Ket, Хорея Козацька
Джерело: Г. Гембера, Українські народні пісні, Київ, 1960.
Примітки: О. Колесса стверджував, що поезія "Шалійте, шалійте, скажені кати" "написана з
нагоди великої студентської політичної демонстрації 1889-го, а сформована і доповнена
послідньою строфою 1890-го – стала революційним гімном української соціалістичної і
поступової молодіжи, який співали також на придніпрянській Україні".
Демонстрація 1889 р., про яку згадував О. Колесса, – це перший великий виступ
львівського студентства, спонуканий наказом міністра освіти Австро-Угорської монархії
барона Павла Ґавча про обов'язкову присутність комісара поліції на зборах студентських
товариств.
Наказ викликав невдоволення професури Львівського університету, а обурення
студентів вилилося в дводенне віче в міській ратуші, яке організував "Союз польської
молоді "Зет". Віче закінчилося співом "Шалійте, шалійте..." на мотив популярного тоді у
Львові "Хору варягів" з опери Анатоля Вахнянина (див. про нього "Газету" за 17 вересня
2004р.) "Ярополк".
В. Будзиновський запропонував заспівати цю пісню ще й перед палацом намісника.
Цей задум, однак, закінчився тим, що В. Будзиновський побив агента поліції Михайла
Кохановського.
Університет лихоманило весь березень. Урешті сенат (учена рада) університету
схвалив рішення відрахувати організаторів віча В. Будзиновського й Каспарка на три
семестри, а сімом доповідачам оголосили догани. На оголошення рішення сенату
студенти відповіли погромами аудиторій і співом пісні "Шалійте, шалійте..."
Григорій Нудьга додав цікавий штрих до історії цієї пісні. Нібито коли учасники віча
ввечері 9 березня 1889 р. розповідали про перебіг студентського мітингу, І. Франко стиха
повторював "Шалійте, шалійте, скажені кати". Присутній тоді О. Колесса підхопив
Франкову фразу і розпочав нею свій вірш.
Пісня поширилася швидко, її співали учасники першого львівського віча з оказії 1
Травня 1890 р.
Польською твір переклав революціонер Казимир Пєткєвич, який опублікував пісню
1895 р., відтак вона поширилася у польському середовищі під назвою Pies'n' wolnego
ducha.
Мовою оригіналу її опублікували вперше 1905-го у збірнику з нагоди 30-літньої
діяльності М. Павлика.
1897-го в бутирській тюрмі К. Пєткєвич ознайомив з її текстом більшовика Г.
Кржижановського, який переклав твір російською. Відтак російські засланці в Сибіру – В.
Лєнін у тому числі – залюбки її співали вже наступного року.
Російський переклад уперше надрукувала миколаївська газета "Южный рабочий" 1900
року. Під час революції 1905-1907 рр. у Росії вірш "Шалійте, шалійте" О. Колесси вважали
однією з основних революційних пісень і співали українською, польською й російською
мовами. Згодом Дмитро Шостакович впровадив мотив А. Вахнянина до своєї II симфонії.
Пісню ввів: Yurk0 25.08.2011
Відредаґовано: 13.12.2024
Переглядів: 4724
