Електричка

Як це страшно, що вже стало звично,
Мов вернувся повоєнний час -
Просять діти хліба в електричках,
Руки простягаючи до нас.

Безкінечна хлоп'яча тривога
Вигляда з-під опущених вій,
Ви подайте йому, ради Бога,
Як даєте дитині своїй.
Залізниці натягнуті нерви,
Чи то вітер гуде у дротах?
Ви подайте йому щиросердно,
Ви подайте заради Христа.

Мчить життя шикарним автобаном,
Мчить, немов Земля серед зірок.
Чоловік з пекучого Афгану
Інвалідний котить свій візок.

Безкінечна холодна дорога
Огортає авто наче дим.
Ви пробачте його, ради Бога,
Хоч за те що вернувся живим.
Повз його невловима, як птиця,
Іномарка чужа проліта.
Зупиніться на мить, зупиніться,
Зупиніться заради Христа.

Як це важко - долю обдурити,
Бо вона поради не пита,
Скільки нас бездомних не зігрітих
Розлетілось по усіх світах.

Безкінечна любов оживає,
Ти, як совість, її розбуди.
Сліз чужих у людей не буває,
Не буває чужої біди.
І нехай нам дитина присниться,
Яка матір ві сні пригорта.
Поділіться добром, поділіться,
Поділіться заради Христа...

Поділитись сторінкою: