Пісня про серце

Не знаю я, не відаю і досі,
Та все, чомусь, у роздумах здається,
Що блискавка - то серце в передгрозі,
Не спалюймо ж даремно свого серця.

Приспів:
Натрудилось воно,
Натрудилось воно за життя,
Натерпілось воно,
Натерпілось воно, мов дитя.
Я ж прошу, не втомись,
Я ж прошу, не втомись, моє серце,
Щоб не згасли думки,
Щоб не згасли думки і чуття.

Воно, мов іскра, що горить з розлуки,
Йому вже не дано спокійно жити,
То, як вогонь людських страждань і муки,
Яких уже і любов не згасити.
Та серце чує кожну щиру долю,
Що зболена вже тугою земною.
Коли ж на мить зупиниться від болю,
То спалахне і проросте травою.

Приспів. (2)

Натрудилось воно,
Натрудилось воно за життя,
Натерпілось воно,
Натерпілось воно, мов дитя.
Я ж прошу, не втомись,
Я ж прошу, не втомись, моє серце,
Щоб не згасли думки,
Щоб не згасли думки...

Поділитись сторінкою: