Сокира Перуна

Коли я ще був маленький
І гори були високі,
І горе було далеко,
І ріки були глибокі,
Світ був дивним садом мені,
Де троянди і солов'ї.
І я запитав у мами:
Як жить з чистими руками?
Не встиг іще запитати,
А руки були вже в плямах
І з жахом я
Дивився на долоні свої.

Я бачив сон: весь світ
Обійма золота пелена,
І добре все... Прокинувся –
А тут – сокира Перуна...
А дощ пере, а смерть бере
Своїх дітей,
Іде війна, горить стіна,
І долина з самого дна,
Іди ти на...

Коли я ще був маленький,
То мріяв я мати крила
І, щоб крила були чималенькі,
Щоб по світу мене носили,
Щоб міг я ширяти у небі
Поміж сонця і зір.
Тепер, що хотів, те маю,
Я маю омріяні крила,
Але такі великі, що підняти
Їх вже не сила,
Я їх по землі волочу,
Вже протер оті крила до дір.
О, де ти є, дитинства мого
Золота сторона,
Де ще не б'є нікого
Поміж очей сокира Перуна...
А дощ пере, а смерть бере
Своїх дітей,
Іде війна, горить стіна,
І долина з самого дна,
Іди ти на...

Поділитись сторінкою: