Ти сиділа край віконця

І
Ти сиділа край віконця - у очах печаль,
І весняний промінь сонця не втішав,нажаль.
Я так просив тебе: "Кохана, посміхнись!"
Але той сум в очах твоїх залишивсь.

ІІ
Що могло так засмутити погляд твій ясний?
Твою усмішку згасити в день цей весняний?..
Я цілувать хотів ті очі чарівні,
Хотів, щоб мовила хоч слово мені.

ІІІ
Але ти чомусь мовчала, дивлячись в вікно,
І мене не помічала, хоч я так давно
Хотів сказати, мила, що тебе люблю,
Хотів тобі віддати ніжність свою.

Знов І куплет.

Поділитись сторінкою: