| |
Картопелько молода, ти така гладенька,
Легко чистити тебе, варишся швиденько...
А смачненька ж ти яка, ніжна і м'якенька,
Особливо, як з плити, свіжа, гаряченька!..
Жалко тільки, що тебе, як не куховарить,
Ні в "мундирі" зготувать, ні з сальцем піджарить...
А картопелька стара - шкарубка, грубіша,
Довше вариться вона, чиститься трудніше...
Звісно ж, інший в неї смак...Все це всі ми знаєм...
Та при тім вона свої переваги має!
Бо із нею сяк і так можна куховарить -
І в "мундирі" зготувать, і з сальцем піджарить!
Втім, картопелько, ти вся ласа і пригожа!
...А іще на жіночок дуже ж ти похожа,
Бо нагадуєш мені, картопелько мила,
Молоденька - молодих, а старенька - зрілих!
Ну, а далі всяк нехай сам собі мудрує
І над судженням моїм дума й фантазує,
Хай рішає кожен сам, як йому кухарить:
Що зварить, а що спекти чи з сальцем піджарить!
А іще таке додам, заодно й доречно:
Картопелька й жіночки - це важливі речі!
Тож рішайте усерйоз, як кому кухарить -
Що зварить, а що спекти чи з сальцем піджарить!
Тож зважаймо, мужики, хто іще не крекче,
Що картопля і жінки - це конкретні речі!
І рішаймо усерйоз, як нам тут кухарить -
Чи зварити, чи спекти, чи з сальцем піджарить!
І рішаймо усерйоз, як і з ким кухарить -
Чи зварити, чи спекти. А найкраще - вжарить! Поділитись сторінкою: 
| |
