Прірва

Час летить у світ думок,
А ти не знаєш, чи я змок,
Сонячні дні скінчились
В пустелі...
Вітер мрій летить у даль,
Він проганяє всю печаль,
Кольором сни наповнені
Знову...

Але ж ти не сон!
Існуєш ти, але я немов
Знову без мети!..

Твої думки сховались десь,
Штурмую замки з піднебессь,
Вірити дням надалі не можу!
Бачу я пустелю слів,
Може, щось не зрозумів,
Прірву очей здолати не можу!

Але ж ти не сон,
Але не поряд ти,
Між нами, мов прірва
Пустоти...

І хай горить пустеля слів,
І хай я щось не зрозумів,
І хай кричать твої вуста,
Що я не той, а ти не та!..

Але ж ти не сон!
Існуєш ти, але я немов
Знову без мети!..

Поділитись сторінкою: