| |
Третій день крізь сутінь масну,
Третій день без спочинку і сну,
Я звик до піску і до холоду звик,
І в торбі у мене вино і часник,
А під сукно, мов під листя смерек,
Зарито кий крек.
Я тридцять днів ховався в імлі,
Їв траву і спав на землі,
Збираючи, мов данину тяжку,
Крихти коштовного порошку,
Який, ніби тіні пропащих душ,
Лежить на хребті Гіндукуш.
Це смерть шукає мої сліди,
Смерть виводить мене до води
І доки я з річища мерзлого п'ю,
Тримає флягу мою.
Я ніс усе, що і мав нести,
Я обійшов талібанські пости.
Дістався міста, продав телефон,
Перейшов таджицький кордон
І на п'яту ніч, хто би що не казав,
Побачив Ростовський вокзал.
Там попереду погранці,
Сонце в траві, туман на ріці,
Довгий день, строкатий базар,
Лише б довезти додому товар
І скинути, якщо повезе,
Циганам із ХТЗ.
Але смерть чекає на того, хто йде,
Смерть тримає мене і веде,
Смерть прокидається вночі на моєму плечі.
Тихий ранок, темний вагон,
Це був останній мій перегон,
Усі дороги вели сюди,
Ось, мічені кров'ю собачі сліди
І важко, мов короп у глибині,
Куля сидить у мені.
Дихати, дихати, що б не було,
Коли твоя тяга – єдине тепло.
Життя втрачає свою вагу,
Коли вдихаєш гарячу жагу,
Коли видихаєш солодкий щем,
Курячи синій LM.
Кров затікає в теплий рукав,
Мене все одно, ніхто не чекав,
Кордон зачинено на замок
І, не відходячи ні на крок,
Моя душа, ніби щось чуже,
Тіло моє стереже... Поділитись сторінкою: 
| |
