Ліс

Я знов іду до лісу, як до храму,
Де свічі сосен золотом горять,
Смарагдові у небо ллються брами
І струменіють синьо, і тремтять...
І горобин розсипані рубіни,
Мов на осінній кинуті вівтар,
І лісових озер аквамарини
Вигойдують купав осінній жар...

Приспів:
А ліс такий величний і простий,
Я знов до нього йду шукати правди.
Немає в світі більшої розради,
Як босою у вересні іти.

Колишуться, мов діти, трави сині
В красі коштовній рідної землі,
І спочива роса в моїх долонях,
Розсипав ранок зорі на чолі.
Душа щаслива у високім храмі,
Де свічі сосен золотом горять,
Смарагдові відкриті в небо брами
І манять у незвідане й тремтять...

Приспів. (2)

Немає в світі більшої розради,
Як босою у вересні іти...
Як босою у вересні іти...
Босою іти...

Поділитись сторінкою: