Спокій

Вечір, ось і він повернувся,
Цілий день десь гуляв,
В горах, лісі, озерах плескався,
А в тім тебе вранці я сам і прогнав.

Спокій, розкажи де бував ти?
Цілий день з ким гуляв?
І дива на землі які бачив?
Та він посміхався й мовчав.

Спокій, я хотів би з тобою
Над світом полеліти в ліси,
В гори, бавитися з луною,
П'яніти від природи краси.

Вітер тихо віє в обличчя,
Де й подівся той страх,
Що кричав цілий день мені "Швидше!",
Світло причаїлось в зірках.

Землю туман сивий вкриває,
Вже готує до сну
І пісні колискові співає,
Навіює думку одну.

Вітре, я ж бо разом з тобою
Над світом вже лечу в ті ліси,
В гори, бавитися з луною,
П'яніти від природи краси!

Сон мій, у якому я й спокій,
Облітавши весь світ,
Всі дива на землі,
Повернув під ранок у свої краї...

Поділитись сторінкою: