| |
Перший поверх - володіння цапа,
Це напів корчма, напів тюрьма,
Де жага двоспальна, мов канапа,
Яма, ярмарка і юрма.
Побутове сонне солодійство,
Де Охрім, Одарка і окрім них
Повсюди дійство, це подійство
В храмі, де найвищий символ хрін.
Тут ми бенкетуєм, бешкетуєм,
Випиваєм чаші і моря,
І супроти смерті мушкетуєм,
Бо все дуєм, хрипко колядуєм
Про якогось Бога і царя.
Але єдно тим і другий поверх -
Цвинтар для поетів та музик,
Царство дерев'яне і лялькове
Звалений, зужитий реквізит.
В'януть канти і мовчать лиш канти,
І лежить пустеля нічия,
Мов навік пішли комедіанти
В рай, де не женуть утришия.
Птах небіє, навіщо книга тліє
Крізь безносих масок та гримас?
Нас ніхто не любить, не жаліє... | (3)
Подивись Маріє, все маліє,
Тільки бозярю все єдно нас.
Але є нарешті поверх третій,
Це поля, що світяться здаля.
Кожен з нас там їздить у кареті
І співає легко гоц-ля-ля.
Гоц-ля-ля, Гоц-ля-ля! | (10)
Там Петро баламкає ключами,
Сторож Марко вертоградний зух
І летять архангели з мечами
Чисто мов комети так, що ух!
Там почвари кемони кивали,
Геть запали в гербу і гаплик.
Тільки мучить видимо зухвале
Панночок, яких ми цілували
І землі, що втнула з нас музик,
Землі, що втнула з нас музик,
І землі, що втнула з нас музик... Поділитись сторінкою: 
| |
