Нащадки

Нащадки, нащадки,
Такий цей зварйований час,
Наш ворог і ближній, і звір,
Що ховається в хащі.
І, може, нам тільки життя,
Що надія на вас,
Нехай ми жорстокі і дикі,
Ви будете кращі!

Нащадки, нащадки,
Ми слухали шепіт зірок.
Та з шепоту того
Збагнули так мало, ледащі...
Ми бачили Бога,
Ми були від нього за крок,
На ближче не стало нам духу,
Ви будете кращі!

Нащадки, нащадки,
Ще в нас прокидається звір,
Коли ми здіймаємо списи
І крутимо пращі.
Та все ж так по-людськи   |
Живі ми найвищою з вір,   |
Нас небо ще прийме назад, |
Бо ви будете кращі!       | (2)

Поділитись сторінкою: