Повія

Пізнього вечора зіронька рання
У моїй долі зійшла.
Ми воєдино зливались в коханні
В ніжності сплав і тепла.

Приспів:
Хто кохав, той мене зрозуміє.
В серце стукає спомин гіркий.
Хай та жінка була б і повія,
Якщо любиш її - не покинь.

Все в ній зійшлося: мій смуток і мрія,
Чари і сни весняні...
Злі язики шепотіли: "Повія..." -
Ранили душу мені.

Приспів.

Кожен з нас щастя у світі шукає.
Всі на землі - не святі.
Ти одночасно і пеклом, і раєм
Стала для мене в житті.

Приспів.

Ми розійшлись, та лишилася рана,
Що не загоїш ніяк.
Серце болить, бо у ньому кохана,
Що вже повік не моя.

Приспів.

Поділитись сторінкою: