Юродивий

Ще за давніх часів відчуття гідне подиву -
Говорити всім правду в лице
Та для цього в царів був юродивий
І йому дозволялося це.
В нього шитий кафтан, його кличуть до столу,
На дзвіночках його позолоти печать.
Він сміється тоді, коли плачуть від болю
І танцює тоді, коли треба зняти печаль.
Його кличуть тоді, коли випито й з'їджено,
Догорає камін, затухають свічки,
Коли ситим царям дуже хочеться ніжності,
Тільки ситі царі помічають зірки
І тоді настає час для правди юродивим,
Зазеркалля душі і для вічності час,
Відкриваємо ми відчуття гідне подиву,
Що юродивий - кожен із нас,
Що юродивий - кожен із нас...

Поділитись сторінкою: