Панове старшино

Панове старшино[1], нескорена сила,
Опора Держави, народу сини.
  Молодша й булавна[2], на подвиги славна.
  Блакитная кров України-Руси.(2)

Ви такий молодий іще, пане хорунжий,
Тільки вчора на комір чіпляли зірки...
Але того не знав вибух вражий потужний,
Що безжально життя обірвав юнаків[3]...

Панове старшино, без жалю до себе,
В атаки багнетні вели вояків.
  Попереду сотень, під бій кулеметів
  Що рвали Вам груди, пробив однострій[4].(2)

І не дай же Господь вам побачити люди,
Як ховає полковник полеглих бійців,
Як зривається голос і тремтять його губи...
Ви простіть йому матері... Він себе не простить.

Не ваша вина в тім, панове старшино,
Що волю відстояти ви не змогли...
  Ви билися насмерть за рідну країну
  Та дуже нерівними сили були...(2)

Ах, облиште, поручнику, ще не програна битва.
Не прийшов ще Ваш час кулю в скроню вігнать...
Доки є в нас старшина, військо ще не розбите.
Рано, пане поручнику, ще не час помирать...

А десь на чужині, панове старшино,
Вам снилась Вкраїна в вогні та диму...
  І рвалися ви у святу Батьківщину
  І рвались сердця за Вітчизну свою...(2)

Пане сотнику, Вам довелось пережити
Лихоліття війни й гіркоту вигнання.
Україна вже вільна, чому ж серце розбите?
Чи такою Вам мріялась рідна земля?

Панове старшино, вам в чорну годину
Призначила доля нести тяжкий хрест...
  І кожен із вас боронив Батьківщину,
  Та в вальсі зі смертю зберіг свою честь!(2)

Поділитись сторінкою: