Іскри каміна горять як рубіни

Іскри каміна горять як рубіни,
Димом блакитним летять в далечінь.
Золото юності все вже обміняно
Митником вищим на срібло сивин.

Час промайнув у розпусті й гадалося,
В чаді бенкетів - достатньо його.
Та ось під старість злочинно підкралася
До мого серця підступна любов.

Що ж з тим робити, як юність вже втрачена?
Що ж з тим робити, куди мені йти?
Ні, не піду я з тобой на побачення
Щастя шукати, щоб горе знайти.

Краще підем ми дорогами різними,
Щастя своє з кимось іншим знайдеш.
Та не забути мені, кароокая,
Як був з тобою щасливим без меж.

Може зустрінеш в житті ти товариша
Може полюбиш за мене сильніш
Тільки обпалена плаче моя душа,
Бо про кохання не думав раніш.

Поділитись сторінкою: