Сумна казка №1

Жив на свiтi хлопчик
Добрий i вродливий,
У маленькiм домi
З сонечком в вiкнi.

Сонечко свiтило,
А дитя радiло,
І в життi не знало
Горя i бiди.

Мати рано встане,
Сина нагодує,
І вiзьме на руки:
Бач, безцiнний скарб.

А дитя смiється,
Мов струмочок ллється,
І цiлує маму,
І в руцi рука.

I жили в цiм домi
Злагода i щастя.
Люди дивувались
Чудо - не сiм'я.

Мати працювала
Син давав їй сили й щастя.
Мати певно знала,
Має дивнеє дитя.

Пiдростав хлопчина,
Мав талант чи малий,
Бач складав пiсень вiн
Добрих i сумних.

Приходили люди,
Слухали, дивились,
Плакали, смiялись,
Далi собi йшли.

I пiшли розмови
По цiлому свiтi
Про чудеснi пiснi,
Що їх спiвав юнак.

I з усiх усюдiв
Приходили люди,
І з людьми послухати
Прийшов нiмий бурлак.

І, почувши пiснi,
Загорiлась ненависть,
Запалала заздрiсть
До дивного творця.

У безлюднiм мiсцi,
Нагострив ножа вiн -
І одної ночi
Сталася бiда.

Мати збожеволiла,
Сина поховали.
Люди довго плакали,
А потiм розiйшлись.

Та пiснi чудеснi,
Дотепер спiвають люди,
І з пiснями тими
Дотепер мiж нас юнак.

Поділитись сторінкою: