Балада про отчий дім

Мій отчий незабутній доме,
Ти — вічний поклик з далини,
В тобі усе, усе мені знайоме,
В тобі усе, усе мені знайоме
І близьке, мов дитинства сни.
Без тебе світ не був би світом,
Зима — зимою, літо — літом.

Приспів:
А я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить в мені
Те світло у твоїм вікні.

Завжди мене чекає мати,
Для неї я мале дитя,
Що перший крок пройшло від хати,
Що перший крок пройшло від хати,
Іще не знаючи життя.
Мій отчий незабутній доме,
До тебе лину я без втоми,

Приспів.

Мій отчий незабутній доме,
Зі мною скрізь твоє тепло,
Коли падуть, падуть негоди-громи,
Коли падуть, падуть негоди-громи,
Твоїм добром здолаю зло.
Без тебе світ не був би світом,
Зима — зимою, літо — літом.

Приспів.

Поділитись сторінкою: