Відмикаю світанок скрипковим ключем

Відмикаю світанок скрипковим ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімає багряним плечем
День — як нотну сторінку вічності.
Що сьогодні? Який веселий фрагмент
Із моєї шаленої долі?
Усміхається правда очима легенд
І свобода — очима неволі.

Приспів:
Любов неповторна — моя валторна.
Шляхи прощальні — перша скрипка печалі.
А в сірі будні буду бити, як в бубни.
Дуже мені легко. Дуже мені трудно.

Еволюція гусячих пер.
Філософій забрьоханий німб.
Слово — прізвище думки тепер,
А частіше — її псевдонім.
То чого ж я шукаю і чим я жива?!
Велемовний світ, велелюдний.
Ви поезія, вірші? Чи тільки слова?
У майбутнього слух абсолютний.

Приспів.

Поділитись сторінкою: