Розмова козака й дівчини

В саду стояли й говорили
Козак з дівчиною вночі:
Одне до одного тулились,
Котились сльози по щоці.

Душа болить, а серце плаче,
Холодний вітер дошкуля.
Ой, ти скажи, скажи, юначе,
Де твоя доленька гуля?

А моя доля - козацька воля!
Свій край я буду боронить!
Якщо я згину в чистім полі,
Чи будеш сльози за мною лить?

Як чорний ворон страшну звістку
Мені з дороги принесе,
Зв'яжу калини кетяг в хустку,
До тебе пташка хай несе.

Зросте калина на могилі,
Із вітром буде говорить,
А той розкаже всій родині:
Юначе тіло де лежить.

Отак стояли й говорили
Козак з дівчиною вночі:
Одне до одного тулились,
Котились сльози по щоці.

Поділитись сторінкою: