| |
Як прикрита пишнотою пустота,
Серед листя восени немає плода.
І даремно так трудився садівник,
Не отримував він плоду другий рік.
Труд даремний дні і ночі, скільки сил...
Смоківниця плід не хоче принести...
Листя, листя - ось відрада і краса,
Садівник уже не радий, пустота...
Плаче дерево: Не треба, не рубай!
Почекай хоча б ще трошки, не рубай!
Як же бути? Час невпинно так біжить!
Щоб зрубати - серце в Нього знову болить...
Може стане плодоносною вона?
Та приходить третя осінь – все дарма...
Плаче дерево: Не треба, не рубай!
Почекай хоча б ще трошки, не рубай!
Так і ми в житті своєму кожен раз просим:
Не рубай, Господи, дай нам ще час!
Може, буде плід у нас, Ти почекай!
Для спасіння нас, Господь, не відкидай!
Плачем ми: Господь, не треба, не рубай! |
Щоб принести плід для Тебе, сили дай! | (2)
Щоб принести плід для Тебе, сили дай! Поділитись сторінкою: 
| |
