| |
І допоки ця муха буде
Не знайома з болем,
Я буду говорити, що все
В мене під контролем.
В кожної людини право
Є лишити правду собі -
І я лишу тебе собі!
А потім ти знов підеш.
Ти підеш, а я залишусь
З дивним серцем і слабкістю,
Одягнена лиш в тишу -
Буду знову боятись зостатись
В кімнаті, мов дим,
Поміж сплетених тобою пелерин,
Лише для мене сплетених пелерин...
Цілуй мене!.. Цілуй мене!..
Цілуй мене!.. Цілуй мене,
Поки проміння не цілиться в нас,
Поки ми щось ще відчуваємо,
Допоки ми тут є!..
Цілуй мене!.. Навіщо ти мені
Потрібен так сильно? -
Лише з тобою я по-справжньому
Вільна!..
Ти видихаєш: "У нас є час.
Час, наш мирний час."
Твої руки - вогні,
Значить постріл буде влучним,
Будуть кола на воді,
Й тонкою гілкою беззвучно
Я залишусь дивитись, як вони
Летять зриваючись вниз -
Ти навчи мене так, please -
І я буду мовчати:
Ніде, ні з ким, ніколи...
Я не буду боятись зостатись
Один на один у кімнаті
Із твоїх пелерин - обіймів -
Різнокольорових на мені пелерин -
Ніколи не вбий їх -
Міцно сплетених...
Й цілуй мене,
Поки проміння не цілиться в нас,
Поки ми щось ще відчуваємо,
Допоки ми тут є!..
Цілуй мене!.. Чи ти повернешся
До мене - не знаю...
Тому тебе сьогодні не відпускаю...
Ти видихаєш: "Є сто хвилин..."
Цілуй мене,
Поки світанок не цілиться в нас,
Допоки ми ще так кохаємо,
Допоки ми тут є!
Цілуй мене!.. Тебе ненавиджу,
Коли так потрібен! Коли ти йдеш,
В мені лишаючи зливи...
Ти видихаєш: "В нас сто хвилин" -
Сто, мов дощ, хвилин...
І ми скидаємо зброю на килим...
І ми скидаємо зброю на килим... Поділитись сторінкою: 
| |
