Піду в полонину

З полонини в полонину стежечка нерівна,
Що ти мене полонила, лісова царівна!..
Соловейко, як засвище, дома не ночую,     |
Через гору, що найвищу, соколом лечу я!   | (2)

Та й у хлопця молодого, не знайти такого
Запащину білим цвітом, батько любив його!
Доки ватра не погасне, я їй не покину,    |
Та, як зійде зірка ясна, піду в полонину! | (2)

Будуть пахнути рум'янцем солов'їні ночі,
Буде ватра полум'яна задивлятись в очі!
Соловейко, як засвище, дома не ночую,     |
Через гору, що найвищу, соколом лечу я!   | (2)

Поділитись сторінкою: