| |
Приспів:
Напевно, це останній повільний танець,
Я поки ще кохаю, дивлюсь у очі!
У цій чарівній сукні мене згадаєш,
Бо серце забути мене не схоче!
І може це востаннє зірки на небі
Розкажуть на двох про одне кохання!
Я не забуду день, як ми натхненно
Танцювали востаннє!..
Ця історія про двох людей,
Написав про них один поет.
Вони читали зорі кожен день,
Наче заголовки із газет,
І про щось там тихо грав вініл,
А їм добре так було удвох...
Може це про нас, чи так здалось мені,
У фільмах про любов...
Приспів.
В обійми кидались голодні,
Додому в метро – за останні.
Вже холодно було надворі,
Та тепло під чай у вітальні...
А той вініл, він останню вже
Дограє – вони не прощаються...
Повірила б, що це не ми,
Та знов самотня прокидаюсь я...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
